Тіньовий бізнес за ґратами: як на Вінниччині працівники колонії організували систематичний збір «данини» з ув’язнених

Пенітенціарна система України, попри численні спроби реформування, продовжує потерпати від глибоко вкоріненої корупції. Гучний скандал, що сколихнув Вінниччину, став черговим підтвердженням того, що місця позбавлення волі часто перетворюються на закриті комерційні структури для нечистих на руку правоохоронців. Наприкінці 2020 року Служба безпеки України спільно з Державним бюро розслідувань викрила масштабну злочинну схему: співробітники однієї з виправних колоній області щомісячно збирали фіксовану «данину» із засуджених за створення так званих «комфортних» умов відбування покарання.

Як працювала корупційна вертикаль

За даними слідства, організаторами злочинної схеми виступили керівні особи виправної установи. Їхня методика була цинічною і відпрацьованою до дрібниць. Працівники колонії штучно створювали для ув’язнених нестерпні умови перебування, погрожували регулярними обшуками, карцером та позбавленням права на побачення з рідними. Аби уникнути цього тиску та отримати базові права, гарантовані законом, засуджені були змушені платити.

Прайс-лист був чітко регламентований. Окремо оплачувалися дозвіл на використання заборонених предметів, зокрема мобільних телефонів та планшетів, покращене харчування, можливість уникнути важких фізичних робіт і навіть переведення до більш комфортних камер. Окрім разових платежів, діяла система щомісячної абонентської плати за загальну лояльність адміністрації.

Грошові потоки та підставні особи

Схема була організована таким чином, щоб максимально убезпечити керівництво колонії від прямого контакту з грошима. Кошти ніколи не передавалися готівкою в руки співробітникам установи. Замість цього використовувалася розгалужена мережа банківських карток, оформлених на підставних осіб: родичів, знайомих або колишніх ув’язнених, які вже вийшли на волю.

Родичі засуджених регулярно отримували повідомлення з номерами рахунків, на які мали переказувати обумовлені суми. Щомісячний обіг цієї тіньової каси, за попередніми оцінками правоохоронців, сягав сотень тисяч гривень. Зібрані кошти згодом переводилися в готівку та розподілялися між учасниками злочинної групи відповідно до їхньої ролі в ієрархії колонії.

Викриття та затримання

Розробка цієї справи тривала кілька місяців. Оперативники СБУ ретельно документували факти вимагання та отримання неправомірної вигоди. Ключовим етапом операції стало затримання одного з фігурантів – заступника начальника колонії – безпосередньо після отримання чергового траншу від родичів ув’язненого.

Під час масштабних обшуків, проведених як на території виправної установи, так і за місцем проживання підозрюваних, правоохоронці вилучили банківські картки, чорнову бухгалтерію, великі суми готівки в різних валютах, а також засоби зв’язку, що використовувалися для координації протиправної діяльності. Усі ці знахідки стали вагомою доказовою базою для слідства.

Системна проблема чи поодинокий випадок?

Події на Вінниччині не стали унікальним явищем для української пенітенціарної системи періоду 2018-2020 років. Правозахисники неодноразово наголошували, що подібні схеми діють у багатьох регіонах країни. Закритість виправних установ, відсутність дієвого громадського контролю та кругова порука серед персоналу створюють ідеальне середовище для процвітання здирництва.

Цей інцидент вкотре порушив питання про необхідність глибинної реформи Державної кримінально-виконавчої служби. Експерти зазначають, що лише підвищення заробітних плат співробітникам СІЗО та колоній, впровадження систем відеофіксації, до яких матимуть доступ незалежні органи, та невідворотність жорсткого покарання для корупціонерів у погонах здатні змінити ситуацію.

Наразі фігурантам справи загрожує від п’яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати певні посади. Проте головним викликом для судової системи залишається доведення цієї справи до логічного завершення без можливості фігурантів “вирішити питання” на етапі судових слухань.