«Партійні заміни»: хто відмовився від депутатства у Вінницькій облраді та як змінився список

Після місцевих виборів 2020 року Вінницька обласна рада зіткнулася з масовим явищем так званих “партійних замін”. Попри те, що виборці віддали свої голоси за конкретних кандидатів завдяки новій системі відкритих списків, реальний склад ради зазнав суттєвих змін ще до початку активної роботи сесії. Низка політиків, серед яких народні депутати України та відомі місцеві діячі, добровільно відмовилися від мандатів. Ця тенденція мала передумови ще у 2018-2019 роках, але досягла свого апогею саме восени 2020 року.

Нардепи-локомотиви: прогнозований відхід

Найбільш передбачуваним політтехнологічним прийомом на місцевих виборах стало використання рейтингових політиків як “локомотивів” для партійного списку. На Вінниччині цей сценарій спрацював бездоганно. Одразу три діючі народні депутати України балотувалися до обласної ради, а після проходження своїх політичних сил прогнозовано відмовилися від регіональних мандатів на користь роботи у Верховній Раді.

Від депутатства у Вінницькій облраді офіційно відмовилися:

• Петро Юрчишин – представник політичної партії “За майбутнє”;
• Олег Мейдич – лідер виборчого списку від ВО “Батьківщина”;
• Ігор Кисільов – кандидат від партії “Опозиційна платформа – За життя”.

Замість них до обласної ради зайшли кандидати, які розташовувалися нижче у виборчих списках, але отримали шанс завдяки цим ротаціям. Наприклад, місця у фракції “За майбутнє” дісталися Олегу Дяченку та Світлані Полуник. У “Батьківщині”, окрім Мейдича, свою кандидатуру зняв Андрій Мельник, тож їхні мандати також перейшли до наступних партійців.

Гучна відмова Валерія Коровія

Якщо демарш народних депутатів нікого не здивував, то справжньою несподіванкою кінця 2020 року стало складання мандата Валерієм Коровієм. Колишній очільник Вінницької облдержадміністрації успішно пройшов до ради від партії “Українська стратегія Гройсмана”. Під час першої сесії новообраної ради депутати навіть проголосували за його призначення головою ключової бюджетної комісії.

Проте за лічені дні політик написав заяву про складання повноважень на ім’я голови облради В’ячеслава Соколового. Своє рішення він пояснив тим, що не хоче нашкодити колегам, які самовіддано працювали під час виборчої кампанії та щиро вірили в перемогу. Цей крок викликав жваве обговорення серед експертів, а раді довелося терміново шукати нового керівника комісії з питань бюджету.

Маніпуляції з гендерними квотами

Ще один показовий аспект “партійних замін” стосувався обходу закону про гендерні квоти. У списках деяких партій одразу кілька жінок-кандидаток, які за підсумками виборів здобули право стати депутатками, масово написали заяви про відмову від мандатів. Їхні місця оперативно посіли колеги-чоловіки. Аналітики звинуватили політичні сили у використанні жінок виключно для формального проходження вимог Виборчого кодексу під час реєстрації списків. Після виборів ці квоти були фактично нівельовані внутрішньопартійними домовленостями.

Окрім нардепів та лідерів списків, від мандатів відмовлялися й інші політики. Зокрема, Олександр Кубряк із партії “За майбутнє”. У результаті до сесійної зали потрапили люди, які набрали значно менше персональних голосів, але виявилися “потрібнішими” партійному керівництву.

Ротації минулих років: досвід 2018-2019

Практика складання мандатів не стала абсолютною новацією 2020 року. У попередньому скликанні ради подібні процеси також відбувалися, хоча й з меншим розмахом. Найбільш показовим випадком того періоду стало дострокове припинення повноважень депутата від ВО “Свобода” Володимира Барцьося наприкінці 2019 року. Він добровільно написав заяву, поступившись місцем наступному кандидату в багатомандатному окрузі. Це доводить, що механізм ротацій активно тестувався політиками ще до запровадження нового виборчого законодавства.

Висновки для виборців

Хвиля “партійних замін” у Вінницькій облраді зразка 2018-2020 років чітко оголила вади виборчої системи. Виборці голосували за гучні імена та рейтингових лідерів, сподіваючись побачити саме їх у ролі своїх представників. Натомість партії використали законодавчі прогалини, щоб переформатувати списки після оголошення результатів. Це не лише викривило реальне волевиявлення вінничан, але й суттєво вдарило по довірі громадян до інституту місцевого самоврядування.