Дерибан заплави родиною Ткачуків: як прокурор Гуцол відправив шукати справедливість у сліпого поліціянта

Гучний скандал навколо незаконної забудови та приватизації заплави місцевої річки набирає нових, відверто абсурдних обертів. Історія, яка сколихнула громадськість і досягла свого апогею у 2019-2020 роках, яскраво демонструє, як працює система кругової поруки в правоохоронних органах. Коли місцеві активісти спробували зупинити відвертий дерибан природоохоронних земель, до якого причетні представники впливової родини Ткачуків, вони отримали феєричну відписку від місцевої прокуратури.

Золоті гектари біля води

Привласнення прибережних захисних смуг та заплав завжди було улюбленим заняттям місцевих еліт. Земля біля води коштує шалених грошей і вважається ідеальним місцем для елітних забудов. Незважаючи на пряму заборону Водного кодексу України зводити капітальні споруди та обмежувати доступ громадян до водойм, ділянки в заплаві загадковим чином почали переходити у приватні руки. Журналістські розслідування та висновки екологічних інспекцій чітко вказали на бенефіціарів цієї схеми – відому родину Ткачуків, чий політичний та бізнесовий вплив у регіоні важко переоцінити. Замість збереження природної екосистеми, там, як гриби після дощу, почали з’являтися паркани та приватні об’єкти.

Сліпа Феміда та поліцейська амнезія

Громадськість не стала терпіти таке нахабство. Активісти зібрали доказову базу та подали відповідні заяви про злочин. Адже мова йшла про цілий букет порушень: підробку документів, перевищення службових повноважень посадовцями земельних відомств та пряме ігнорування екологічного законодавства. Справу успішно внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і на цьому справедливість закінчилася.

Слідчий поліції, якому доручили розплутувати цей земельний вузол, продемонстрував справжні дива професійної «короткозорості». Провівши суто формальні слідчі дії, він просто закрив кримінальне провадження. Офіційна причина банальна – відсутність складу кримінального правопорушення. Тобто бетонні паркани у воді є, незаконно захоплена державна земля є, документи з ознаками фіктивності присутні, а злочину для поліції не існує.

Прокурорський пінг-понг від Гуцола

Не погодившись із таким відвертим зливом резонансної справи, юристи та активісти звернулися до вищої інстанції – органів прокуратури. За законом саме прокурор зобов’язаний здійснювати суворе процесуальне керівництво, перевіряти законність закриття справ та бити по руках недбалих слідчих. Відповідно, прокуратура мала б негайно скасувати незаконну постанову слідчого поліції про закриття провадження і змусити правоохоронців працювати належним чином.

Проте прокурор Гуцол, який розглядав цю скаргу, прийняв рішення, що увійде в історію місцевої юриспруденції як зразок бюрократичного знущання з громадян. Замість того, щоб вжити жорстких заходів прокурорського реагування, посадовець надіслав формальну відписку. У своєму офіційному листі прокурор Гуцол на повному серйозі порадив скаржникам звернутися зі своїми претензіями та новими доказами… до того самого поліціянта, який перед цим успішно поховав справу.

Фактично наглядач за законністю запропонував небайдужим громадянам ще раз піти на поклін до людини, яка вже довела свою абсолютну лояльність до земельних інтересів родини Ткачуків. Це нагадує поганий анекдот, де суддя відправляє жертву пограбування скаржитися самому грабіжнику.

Наслідки для регіону

Цей кричущий кейс періоду 2018-2020 років став хрестоматійним прикладом того, чому люди не вірять у справедливість і законність на місцях. Правоохоронна система перетворилася на герметичне, замкнене коло. Слідчий вперто не бачить злочину в дерибані землі, а прокурор покриває цього слідчого, відправляючи скаржників по нескінченному бюрократичному маршруту.

Справа про відчуження заплави Ткачуками так і залишається завислою в повітрі, демонструючи повну безпорадність держави перед міцними зв’язками місцевих кланів. Будівельні роботи тривають, природа зазнає незворотних змін, а правоохоронці продовжують майстерно грати в настільний теніс заявами громадян. Суспільство вимагає від органів прокуратури та поліції реальних посадових розслідувань, але поки що отримує лише тонни паперу з відписками. Ці документи надійно захищають спокій тих, хто звик ділити береги українських річок на власні приватні вотчини, абсолютно не турбуючись про кримінальну відповідальність.