Як я послав колекторів

Кілька років тому мене стали діставати колектори, які перекупили борги банку «Діамант». Я культурно пояснював, що ніколи навіть порогу їхнього не переступав, але вони стояли на своєму:

– У нас є документи.

– Які?

– Ваш підпис, як поручителя.

А я ніколи в житті не брав жодних кредитів, якщо не рахувати приватівсської кредитки, і ніколи ні за кого не ручався. А тут люди, яких я понад 30 років не бачив, набрали кредитів, як кожух вошей, і дали мій телефон.

Я сказав, щоб вислали мені копію того документу і подавали на мене до суду. Звісно, ні того документу ніхто не вислав, ані до суду не подав, а й далі продовжували телефонувати і погрожувати, що майно опишуть, з міліцією приїдуть. А то навіть просили:

– Та заплатіть за них... Для вас же ж це не великі гроші.

А там йшлося про кілька тисяч з кожного кредиту, а всього три.

І ось, коли вони вже мене добряче дістали, зійшло на мене осяяння, і мій особистий янгол гукнув мені з неба:

– Юрасю, та припиняй з ними триндіти! Відразу кажи ПНХ!

І так ся стало. Тіко хто телефонує і не важить – жінка чи чоловік – відразу просто з мосту: «ПНХ!»

І шо ви си гадаєте? Помогло.

А оце днями закрутилася нова катеринка. Колекторська фірма «Фактор». Спочатку культурно повідомили, що перекупили борги таких то мандарасів, а що я поручитель, то будуть описувати майно.

Тут ви мене запитаєте: послав?

Ні, спочатку культурно пояснив, що не маю до тих людей жодного стосунку, не бачив їх уже 30 років, і кредиту за них платити не буду. Після трьох культурних бесід з різними колекторами, я вже не витерпів і став посилати. Але ж вони вже звикли до цього.

Одна мавпа так і сказала: «Научітєсь культурна разгаварівать, а то каждий дєнь будєтє прінімать званкі!». Я послав. Тоді вони запустили робота, який дерев'яним голосом проговорює усю цю муть «по справі МОГО боргу». Мовляв, щоб я попередив усіх на роботі і вдома, що до мене прийдуть...

Тоді я забив кілька їхніх телефони у пошук і бачу, що ті засранці вже не одному насолили. Кому цікаво, заґуґліть 0634659744 і вийдете на базу колекторських телефонів. Там же ж люди обговорюють цих мосьок, кленуть їх і шлють щирі побажання скоріше здохнути. Є там ще одне обговорення – телефони дівчат-шахрайок, які обіцяють за поповнення телефону прислати фотку голої... е-е... ну ви знаєте.

Але там же ж я довідався, що є спеціальні програми, які відсікають колекторські дзвінки. Ура! Ну і закачав я собі на телефоні прогу, яка так і називається: «Не дзвони мені».

Тепер іно зазираю і бачу, скільки дзвінків щодня я послав ПНХ. Звуків при цьому жодних. Ціхо, спокійно, дрібничка, а приємно.

Однак незрозуміло, чому такий терор у нас дозволено. Чому люди, яких без їхнього відома, хтось вписав до угоди, мусять потерпати?

П.С. Колекторська фірма "Фактор".
 

 

Автор: 
Юрій Винничук, письменник