Серед доярок плювіофілок немає...

Виявляється, що є такий термін - плювіофіл. Це людина, яка любить дощ у всіх його проявах... Грім та блискавку, хмари і краплі дощу на вікнах, калюжі та веселку, запах дерев і трави після зливи. Щебіт птахів після негоди та інший подібний атмосферний антураж...

Однак, я гадаю, плювіофіл це, певною мірою, ще й соціальний статус... Добре бути плювіофілом під плєдом, на терасі, з бокалом каберне-совіньон, або бутилкою ширазу... Пити вино невеликими ковтками, втішатися тим, як краплі небесної вологи надаються гравітації та падають ниць і думати... невтомно думати над марнотою й плинністю цього світу...

А якщо треба херачить в 4-ри утра по дощаці на утрішню дойку на ферму, то все плювіофільство злазить з тебе в одну вмить, як стара, зношена шкіра з гадюки...

Серед доярок плювіофілок немає...

Автор: 
Віталій Чепинога