Париж та коали - це модніше за Україну в уявленні дуже багатьох мешканців України.

Спостерігаю сьогодні за реакцією на трегедію медійних персон розважального сегменту Інстаграму.

Вона різна. Є співчуття та нуль розважального контенту. Є співчуття слідом за яким йде розважальний контент. Дуже багато у кого нема співчуття.

Хоча під час трагедії у Парижі було je suis. Хоча пожежи в Австралії шейрили, загиблим тваринам співчували.

Чому так? Бо Париж та коали - це модніше за Україну в уявленні дуже багатьох мешканців України.

Це не пост засудження. Ні. Це констатація факту.

Головна проблема дуже багатьох українців, на мою думку, це неадекватне ставлення до себе. До своєї країни. 

Більшість живе з відчуттям, шо десь там у Європі/США краще ніж тут.

Більшість з цієї більшості або ніколи там не була, або тільки бачила з вікна туристичного автобусу, зовсім не стикаючися з життєвими реаліями.

Ще хтось живе минулим, згадуючи дешеву ковбасу в «такую страну развалили».

Співчуваючи Парижу люди ототожнюють себе зі світом частиною якого вони б хотіли бути. Ототожнювати з Україною вони себе не хочуть.

Улюблена фраза «Ой, в нашей стране....» далі йде шось негативне.

Постійне знецінення себе та своєї країни та мрія «вирватися».

Шо з цим робити? Нічого. На один ваш аргумент за вони наведуть 10 проти.

Хто шукає можливості для кар‘єри та самореалізації - в Україні їх більше, ніж там куди хочеться вирватися. Це при всіх недоліках. Тому що нема конкуренції.

Ті хто мріє вирватися, скоріше за все, ніколи нікуди не вирвуться, тому що просто не витримають конкуренції.

Навіщо там мити посуд, якщо можна сидіти тут, отримувати субсидію, нити та голосувати на виборах за чергового месію?

Поки більшість обирає чарівну пілюлю, шоб прокинутися заможніми та в раю, комусь таки треба працювати, заробляти, подорожувати, пишатися та щиро співчувати, коли в країні трагедія.

Автор: 
Катерина Рошук, журналіст